Иван Франко. Тюремные сонеты. Сижу в тюрьме, будто

Сижу в тюрьме, будто в засидке лучник,
Здесь всякий зверь передо мною мчится,
Не прячется в испуге, не таится,
Показывает, кто в чём есть искусник.

Здесь лис — крадун, — не праведник святой,
И волк — не музыкант, — простой убийца,
Медведь — злой живодёр и кровопийца,
Забыл про танцы и про бубен свой.

Здесь всякую тварь видно как в исподнем,
Как будто снявши фрак или мундирчик.
Они и человечье сбросили обличье.

Точу в засидке маленькие стрелки
И лук натягиваю свой охотный, —
Ну, берегись, зверьё! Стрелок я целкий!

9 сент[ября] 1889




Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілець,
Усякий звір поперед мене мчиться,
Не криється від мене, не боїться,
Показує, в чому хто є мистець.

Лис – злодій тут, не скромник, не святець,
І вовк – не музикант, а просто вбійця,
Медвідь – дерун і лютий кровопійця,
Забув про жарти, бубен і танець.

Тут всяку видно наголо особу,
Мов фрак роздівши й мундур урядовий.
Вони і людську скинули подобу.

Я в засідці дрібнії точу стріли
І напинаю лук свій, все готовий –
Ну, бачність, звірі! Не хиблю я ціли!

9 сент[ября] 1889