Казан

Передпокій замирення вкрай ненастанно гуде:
Посеред офіційних осіб набундючені Півні
Та поважливі Качури, крім - Селезня'тко одне,
Що лишилось торік сиротою від бійки опівдні.
Тож, на тлі обговорення торсала тему юрба
Щодо впливу у межах ставка політичної хоті,
Щодо рік на нейтральнім кордоні...
— Хай качка сьорба,
До курей запливаючи в наймити. Й думати - годі!
Розбудуємо курників. То - не колонії, ні! -
То, доречі, братерства тісного великі пенати.
Тільки нам задля того бракує чужої землі,
Тож ми мусимо вас, утискаючи дещо, зігнати
Аж до самого сходу Країни, — пручався Ділок, —
Та за оним числом доглядати ми маємо зрідка,
Щоб пустити до себе гостей вам не стало думок -
Іноземних птахів - то наразі така оповідка. —
Та доповнив у розмаху пір'я. — Ми - величі рід
Й наше куряче діло до селезня лізти у хату;
Ми - в душі павичі, тож достоту послухати слід
Настанови, що їх ми у праві усім диктувати. —
(Тлусний Півень промову скінчив, зачохливши хвоста.
...Десь на кухні пісної вечері чекали вуста).
Що ж до Качурів. - Ті міркували: То жереб хиткий,
Бо роздали бійцям на могили земельнії дарчі,
Бо на крила товаришей в'яжуть дешеві хустки,
Запилюжені станом воєнного попелу наче;
Бо від краю водойми чекає батьків Селезня',
Що на долю його припадає життя лиховісне
У ставку, де з курями сьогодні триває різня.
Тож у відповідь в бік делегації Селезень тисне:
— Ні, ніколи! То - наша вода і багатство джерел, —
Дзоб до дзобу, у вічі Самець відказав Павичеві —
Всім відомо, що курка - не птиця, ще пак - не орел!
Геть! А - ні..., то ласкаво я прошу в супи овочеві.
Годі вже павичів кукурікання, — слів Той добрав, —
Що зубожили ріки тутешні, неначе вандали,
Що насіяли зерен у надра по контуру прав
І на гаслі хоробрім супроти пташиння повстали.
(...Та здається, ймовірно, - за рідкоземельні метали).

...Десь на кухні розлючено супу казан закіпав.

15 вересня 2024р.