Давно вже не боюся небезпек,
у сховище не мчуся по тривозі.
Лунає черговий загрози трек –
життя минає, ніби у облозі…
В повітрі то ракета, то «шахед»…
До вибухів уже настільки звикли,
що спокою позаздрить моджахед!
Вже стільки часу без води і світла…
Відверто хиже у війни лице,
не видно їй ані кінця, ні краю.
Простий народ попався у сильце,
його на шмаття юди роздирають!.
Не знаю, як закінчити катрен,
бо гнів кипить упереміжку з кров’ю.
Терпіти цю симфонію сирен
у мене не стає уже здоров’я!.
16.09.2024
Симфонiя геноциду
© Copyright: Олександр Мачула, 2024
Свидетельство о публикации №124091604302
Свидетельство о публикации №124091604302
Рецензии