Він торкався не тих, він не тих цілував...
На долонях не тих візерунки читав...
Та завмер, задивився у синії очі...
Дивувався, чому навіть дихать не хоче.
Зовсім поруч вона, але з іншого світу -
Там де славні співают спекотному літу.
Як хмаринка вона, як листочок кленовий...
Буде личити їй колір світло-бузковий.
І на фоні вохристих пейзажів осінніх
Був би гарний портрет -
Не дівчини, богині.
Тільки пензлів нема і нема акварелі.
Та й да Вінчі нема, і нема Боттічеллі.
А вона заховалась в людському потоці -
Розгубився, завмер, серце ниє, тріпоче.
Відшукати її, чи не марна надія?
То ж кохання саме,
Де ж ти, дівчино-мрія?..
b
16.09.24
Вiн торкався не тих...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2024
Свидетельство о публикации №124091604257
Свидетельство о публикации №124091604257
Рецензии