Архіви нащо нам збирати
в той випадковий час?
Ми поки ще живі й затяті,
нехай узнають всі про нас.
Нащадки, що вам толку,
коли дізнаєтесь із папірців,
хто був фальшивий й голий,
хто був святий, а хто міфічний вій.
Жива допоки думка, -
вона у кожної душі звучить,
як рана ножова дошкульна,
ще кровоточить, паразит.
Та перепустка поки не потрібна,
щоби вивчати брухт гнилий,
і допуск поки не потрібен
в підвал, де тлін і пил.
Архіви – цвинтарі! Зокрема
лежать діла. Це поки не для вас.
Беріть до краю повну жменю,
всю істину, свого життя зар;з.
- з книги «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
Архiви
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124091602880
Свидетельство о публикации №124091602880
Рецензии