А ми пили заржавлену воду
із холодних, як смерть батерей,
і без сил цілували ікону,
аби вжити засохлий єлей.
Ми від плуга сховали чепігу,
поховали останнього пса,
та пішли ми по мокрому снігу
з Маріуполя на небеса.
Ми вернемся до міста Марії
за вітрами солоних штормів,
як удача насилу поспіє
відлунитись на клич журавлів.
Пробіжим ми по білому снігу
і за нами веселе щеня
прямо в небо стрибне із розбігу,
де блакить не убила війна.
світлина: Архіп Куїнджі. Після бурі.
Азову
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124091502907
Свидетельство о публикации №124091502907
Рецензии