проростають зуби-звуки
скаженої циркулярної пилки.
і бомбардувальник
захлопує небо як книгу.
розсікає його надвоє.
ти від жаху стискаєшся в «я» «ми»
наче в рятувальну шлюпку, послану Господом.
цілком не поміщаєшся,
накриваєш собою свою маму швидко і грубо.
а ваш оглушений ангел-хоронитель
на дотик лупить крилами по лінолеуму
як альбатрос по палубі.
ви де? ви ще тут?
живі?
мої рідні.
небо розколюється від вибуху.
наливаються рожевим – марганець –
поздовжні очі звіра
горизонту.
це трепанація нещасного міста
відбійними молотками.
стіни будинку тремтять немов коні
відчуваючи запах вовка.
стiни будинку тремтять немов конi
© Copyright: Близнюк Дмитрий, 2024
Свидетельство о публикации №124091502284
Свидетельство о публикации №124091502284
Рецензии