Як хочеться людині мати крила,
аби за хмари птахою летіть,
щоб оживала мрія помарніла
хоч на недовго, на коротку мить!
Піднятися у марево безмежжя
і лебедем полинути до зір.
Надихатись лазур’ю побережжя
і знов шугнути у життєвий вир.
То щастя невимовне – мати крила,
хоч подумки зриватись у політ
і відчувати невагомість тіла,
коли у тебе під ногами світ!
15.09.2024
Жага польоту
© Copyright: Олександр Мачула, 2024
Свидетельство о публикации №124091502068
Свидетельство о публикации №124091502068
Рецензии