ковток чорнила

у колбі неба
фіолетово–вогняні дракони
схожі на гігантських креветок,
граційно луплять хвостами у червоному спирті.
підлога пливе під ногами.
ти зараз поза собою. у невизначеній точці,
ідея яблука без м'якоті та шкірки,
в тобі сховані – звалені, як інвентар – сади
майбутнього та минулого.
ти – дверне вічко між пітьмою та пітьмою.
а життя, здивована веселка,
плавиться під розривами снарядів.
ти бачиш рідний дім з білих кісток,
це вже не твій дім.
тобі тут нічого не належить.
і все ж увесь світ увібрав тебе
ніби море – ковток кольорового чорнила
із картриджа.


Рецензии