І знов пожовкле листя під ногами,
Його я , наче пам’ять, ворошу
І про оте, що відбулося з нами,
Згадаю все, нічим не погрішу…
Не тільки з нами – та в усій країні,
І без питань –чия ото вина,
Коли над нами в рідній Україні
Злі кігті розчепірила війна…
У прояві мерзенна і огидна,
По суті - змістом згарищ і кострищ,
Вона, така кривава, ненаситна
Замайоріла видом кладовищ.
Відняла у батьків спокійну старість
Без прощень взагалі, без каяття,
А дітям цю реалію на сталість -
Віднині без дитинства... без життя.
Бо їм не подорослішать ніколи
Десь на хмаринках посеред зірок…
За партами порожніми у школі
Не пролунає їм шкільний дзвінок...
Над головою вереснева просинь
Та вірю навіть в ці похмурі дні -
Вона настане – переможна Осінь,
Та осінь Перемоги у війні!
Осеннее раздумье
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2024
Свидетельство о публикации №124091207222
Свидетельство о публикации №124091207222
Рецензии