Нарнiя

давай сьогодні ляжемо спати голі
як нормальні чоловік і дружина як коханці
знімемо усі речі штани кофти куртки набиті
паспортами ліками флешками готівкою
ключами кредитками зарядками для мобільників
знімемо взуття та шкарпетки давай сьогодні
не будемо боятися що вночі до нашої оселі
прилетить снаряд а ми виживемо і нам доведеться бігти
крізь зимову зіркову темряву в Польщу Нарнію давай
сьогодні ввечері влаштуємо свято
мирного життя
роздягнемося догола обіймемося і спокійно заснемо
нехай наша шкіра
і тіла згадають довіру ніжність
давай сьогодні хоч на одну ніч вимкнемо війну
вибухи обстріли бомбардування Харкова
окреслимо крейдою наше ліжко від Вія демонів
монстрів увімкнемо теплі підлоги давай сьогодні
закінчиться війна хоч на два три чотири п'ять
годин
давай напишемо злому чарівнику у бункер
нехай він сьогодні не буде вбивати
нехай він якось казково здохне хоч на один день.

пів царства за спокійну ніч,
пів життя за мирний день.
давай це буде так: зім'яте простирадло –
дві цигарки в напівтемряві, дві
червоно-оранжеві рибки в акваріумі,
чотири руки, ти
притискаєшся вухом до моїх грудей
ніби ящірка до теплого каменю, порослого мохом.
і мій голос – вино у бурдюку,
струмок в темній печері.
я говорю щось ніжне, вульгарне. потім справжнє.
і ці слова народжуються не в бронхах,
не в горлі та не на зубах,
але в очах,
у напівтемряві та мовчанні.
наша кров пульсує – гнучкі черв'яки
вагонів метрополітену
ковзають по гучних тунелях.
станція "я тебе кохаю" – передостання
у недобудованій гілці метро,
у недописаному рядку.
далі ми виходимо, рідна,
і нам треба йти пішки.


03.22