А я ревіла, люди, як дурна,
А я горіла серцем від вина,
Я так хотіла щастя відчуття….
Це був найгірший спогад за життя.
А я чекала, люди, лиш його,
І допивала те сухе вино,
І розбивала серце, мов кришталь…
Та що там…
Справді…
Та ж йому не жаль.
А я шукала поглядом слова,
А я торкалась губ напівніма,
І відганяла дим згорівших душ,
І так хотілось кольору під туш…
А я ревіла, люди, як дурна,
І догоріло серце без вина…
І так кохала відчайдушно, наче сон…
Це був найкращий наш акордеон.
11.09.2024
© Inna Омут, 2024
А я рев1ла, люди, як дурна
© Copyright: Инна Омут, 2024
Свидетельство о публикации №124091106815
Свидетельство о публикации №124091106815
Рецензии