Бестселерман 0
Ми живемо на батарейках душі і розуму. І душа любить сироту, бо вона замінює батьківську ласку. А я ще виріс у коханні, на сонячному ґрунті Могилева-Подільського, на винограді, на абрикосах, на бринзі, наковтався дністровських сліз - це моя сонячна батарея, вона досі живе в мені.
Але настав час, коли одна реальність розпалася, а інша зібралася заново. І я поплив, як древня риба у новій воді. Перестав бути письменником, - був спочатку графоманом-бестселерманом № 0, потім став простим тремтячим штамповщиком-письмаком, а через багато років виріс з власних книг, як легенда.
Є філософи-кочівники, а є осілі філософи. Я – письменник-кочівник-вітрильник.
Я почуваюся чужим у літературі. Бо маю власну думку. Є філософи, що кочують. Так от, я письменник-кочівник з усіх жанрів. Вважайте, що це моє почуття ризику. Я завжди замітаю сліди, а читачі залишаються з почуттям досади.
P. S.
1. Кажуть, що талант поета – це слина ластівки для клеєння свого гнізда. Але я не вірю у спонтанність письменництва, не вірю у відкриту емоційність поезії. Я вірю лише в копітку, наполегливу, чесну роботу.
2. Я бачу, що мої вірші вислизають і я залишаюсь з хвостом ящірки. Вони від мене тікають до читачів. Бо знаю, що обов’язково відросте новий хвіст.
P. P. S.
Архіви нащо нам збирати
в той випадковий час?
Ми поки ще живі й затяті,
нехай узнають всі про нас.
Нащадки, що вам толку,
коли дізнаєтесь із папірців,
хто був фальшивий й голий,
хто був святий, а хто міфічний вій.
Жива допоки думка, -
вона у кожної душі звучить,
як рана ножова дошкульна,
ще кровоточить, паразит.
Та перепустка поки не потрібна,
щоби вивчати брухт гнилий,
і допуск поки не потрібен
в підвал, де тлін і пил.
Архіви – цвинтарі! Зокрема
лежать діла. Це поки не для вас.
Беріть до краю повну жменю,
всю істину, свого життя зарАз.
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
Свидетельство о публикации №124091001399