Пісні сердечні, як вчорашній ранок,
Затихли десь у далечі далекій.
Летить душа за обрій, як лелека,
У спомини, на той весняний ганок,
Де так було щасливо й безтурботно,
Де світ здавався щирим та яскравим.
Де зеленню манили свіжі трави
Й кохання було вічним і спекотним.
Та вже не відчувати тих прелюдій!..
Що згублене - того не відшукати.
Попереду лишилось небагато...
Нічого вже вчорашнього не буде.
Лише туман! - оце і вся реальність,
Й дощем розмита, в темряві, стежина.
Живе в життя закохана людина
Й ненавидить свою незграбну старість.
Вчорашнього не буде
© Copyright: Елена Эшвович, 2024
Свидетельство о публикации №124091001154
Свидетельство о публикации №124091001154
Рецензии
Як казала, здається, Раневська "Жизнь дается всем, а старость - избранным. Потім це повторила Аросєва.
Игорь Ярин 28.10.2024 16:10 • Заявить о нарушении
Игорь Ярин 28.10.2024 16:10 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.