Листям золотавим вже ясніє осінь
І дощем пісенним соло награє.
Все частіш у хмарах сонця млявий промінь,
Листя, що кружляє, смутку завдає.
Висне у повітрі довге павутиння,
У строкатих шатах – верби над ставком,
Листячко янтарне мерехтить, як крильця,
Марево туманне схоже на фантом.
Пише осінь пензлем чарівні полотна,
З вітром розмовляє про життя-буття,
Від роси у лузі трішечки промокла,
Просить просушити змочене взуття.
Вітер утішає, каже: “Не журися!
Сонечко покличу, висушить усе!
Ще воно на спалах ласки не скупиться,
Ти ж складай поки що для картин сюжет”.
Усміхнулась осінь, тут же лад мажорний
В музику природи радісно внесла.
Закружляв у вальсі жовтий лист проворний,
Оживив барвистий осені пейзаж…
Барвистий осенi пейзаж
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124090800076
Свидетельство о публикации №124090800076
Рецензии