Пророку - іспити, нащадкам - зраду.
Без підошов стежині зарости.
- Ти прибивав свій щит до стін Царграда
На втіху навіжених із Москви?
- Це ти назвав Почайну Іорданом
не з божевілля зовсім, навпаки,
і писалом водив, коли султану
листа писали згодом козаки ?
Немає кличного в невільній словозміні.
Якщо це ти, то знов тебе зову,
коли весь світ вісить на волосині
і вже не краплі падають в траву...
Зову тебе із вічної блакиті,
і поруч кличуть, кличуть журавлі:
Даруй, собі, мій Києве, лиш миті
на сто століть квітіння повесні.
світлина: Тетяна Яблонська. Весна. 1950
(примітка: на передньому планi картини всього дві чоловічі постаті,
лише жінки та діти, 1950 рік, Київ.)
Весна
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124090803327
Свидетельство о публикации №124090803327
Рецензии