Дитинча ти моє, дитинча, повсякчас ти зі мною.
Все ми їдем туди, де нема ворогів і біди.
Де не збудить тебе голос острахів злим диким воєм.
Де з тобою спокійно щасливі буваєм завжди.
Дитинча ти моє, дитинча, все ми їдемо разом
У новітні краї, де добро вже скінчило зі злом.
Де щодень і щомить тут – усміхнені люди і празник,
Де щасливим і вільним – везтиме, везе і везло .
Але якось, одного разу, у окремую днину,
Ти відчуєш, моє дитинча, що мене вже нема...
Бо спливуть мої роки і час, я до неба полину,
І у щасті, моє дитинча, маєш жити сама...
Не сумуй і не плач, ти, моє дитинча яснооке.
Ні любов, ні надія, ні віра не требують сліз...
Пригадай наші довгі щасливії спільнії роки
І щасливою будь кожну мить, що ідеш по землі...
Дитинча ти мое, дитинча, ти...
© Copyright: Миклош Форма, 2024
Свидетельство о публикации №124090801582
Свидетельство о публикации №124090801582
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
