Я так сумую по твоїх обiймах,
Я так сумую за твоїм теплом.
Ти залишивсь назавжди в моїх мрiях,
Якi в собi виношую давно.
Коханий! Пробач менi мою вину.
Колись на твої щирi почуття,
Не келих меду, а склянку полину
Я вилила без долi каяття.
I лиш теперь я тiльки зрозумiла,
Що був i є ти сенс мого життя.
Душа моя немов би занiмiла...
Тим почуттям не буде вороття.
Прийшла вже осiнь, й буйнi вiтровiї
Зiрвали з клена той останнiй лист.
Так iз роками гаснуть мої мрiї,
Тi, що про тебе мала я колись.
Когда-то давно был с Ниной знаком через одноклассники.
Она мне переслала это стихотворение
Ола Вилли
Нина Зименок
© Copyright: Вильгельм Конюхов Винс, 2024
Свидетельство о публикации №124090605333
Свидетельство о публикации №124090605333
Рецензии