Н.Бидненко
Наболіле
О як же сильно хочеться дощу,
Бо вже душа немов покрита пилом...
Я під дощем її прополощу,
Додам думкам своїм охлялим сили.
Хай струмені ласкаві в очі б'ють,
Стікають у долоні і на плечі,
Змиваючи душевну каламуть,
Бо чистоті ніхто не заперечить.
А я листа до Неба напишу:
-Скажи, чому дощі такі нечасті?..
Цієї ночі спати не спішу -
Я жду дощу, любові й трохи щастя.
***
Ах, как сильно хочется дождя!
Так как душа покрылась вроде пылью....
Я под дождём её прополощу,
И мыслям я своим умножу силы.
Пусть ласково потоки бьют в глаза
Стекают на ладони и на плечи,
Смывая всю с души такую муть,
Ведь чистоте никто и не перечит.
А я письмо на Небо напишу:
- Скажи, дожди так редко, почему?...
И этой ночью спать я не спешу -
Я жду любви, дождя и счастья уйму.
Наболевшее
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2024
Свидетельство о публикации №124090502645
Свидетельство о публикации №124090502645
Рецензии