Два обличчя...
Двоє облич ніби пані
все має!
Цим нас дивує і навіть вражає.
То, як дівча, тиха,
ніжна й барвиста:
З сонця - віночок,
з калини - намисто!
З вітром собі безтурботно танцює,
Золотом листя так легко малює !
То вже, як жінка з важкою ходою -
Старість на плечах несе
із собою.
Смутком у сірі тумани сповита,
Часто сльозами
холодними вмита...
Та - неповторна, сумна
й загадкова!
Осінь - буденна і
Осінь - святкова !..
**. **. **.
Людмила К. - В.
( Фото Нет)
4.9.24.
Свидетельство о публикации №124090404556