Тiльки спогад

Хоч любов така крихка вся,
В серці ніби ще жевріє.
Те, чим жити намагався –
Тільки мрія, тільки мрія…

З двох людей щось ціле скласти
Важче, ніж поему з літер.
Те, що видалося щастям,
Просто літо, просто літо.

Не застигла кров, нівроку!
Просто б’ється в скроні мляво.
А назустріч наші кроки -
Гра уяви,  гра уяви.

У крові всі інстаграми.
Ще  й пекельність у погоді.
Те, що нам наразі драма -
Сміх та й годі, сміх та й годі.

Все, про що мовчить мобільник,
Передати - мало хисту.
Те, що бачили ми спільним,
Особисте, особисте…

Співпадіння ідеалів -
Щось з дешевого роману.
Те, що серцем відчували -
Лиш омана, лиш омана.

Не святі ми, не вар’яти.
Не фаталь ти, я не Юда.
Не чорти, не янголята.
Просто люди, тільки люди.

Хай не обраний – у звані
Все ж попасти довелося.
Ні, це не розчарування.
Просто осінь, просто осінь.

Справи? Ніби непогані.
Не займай, заради Бога.
Що здавалося коханням –
Тільки спогад, тільки спогад…