я змушую себе дивитись в пітьму,
знову свій погляд туди повертати,
та як довго мені ще, крізь лінь та дармоту,
у сутінках вистачить, всіх чортів рахувати?
Там порожньо й холодно, й дуже незручно,
там брудно і сиро, там усюди бардак,
ланцюги там промерзлі, дуже жахливо,
це злить, ну й добре, нехай все буде так.
Так і буде там вічно, та є лиш «але»,
цей смерч, поховає в безодню саму,
моїх дияволів зграю, персональний мiй ад,
коли змушую себе дивитись в пітьму.
http://stihi.ru/2024/09/02/165
дивитись в пiтьму
© Copyright: Слава Мостовой, 2024
Свидетельство о публикации №124090200172
Свидетельство о публикации №124090200172
Рецензии