Осiнь-вамп
Сьогодні увірвалась, (не прокралась),
коли іще було темно, уранці,
в моє вікно закрите, в душу, ніби в космос,
постукала вампірша, п'явка-осінь
У душу серпень сипле стиглими плодами
й блукає поряд осінь-вамп з дощами.
Пташині зграї, - у дорогу хто їх проводжає?
Лиш холод блискавиць небесних наближає.
Встилає килимом дахи і мозок мій палає
й до мого серця все тихіше поклик птахом.
Мо’ за гріхи Біс підпалив життя дорогу?
А мо’, це для спасіння та молитви Богу?
Сумна пора осіння і роки все множать.
І ступінь круче й круче, знає кожен, -
усе суворіше сталевий зверху погляд,
і листя полотна вже мертве і казкове.
Ти - осінь-вамп та лаяти тебе навіщо?
Висмоктуєш життя, лиш час потрібен.
Я декадент старий і поважаю непогоду,
лиш треба готуватись добре до відходу.
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124090100970
Свидетельство о публикации №124090100970
Рецензии