Н. Бидненко
Підсумок
Ти спізнився - усе уже втрачене:
І любов моя, й ніжності щем...
Не до тебе спішу на побачення,
Не до тебе тулюся плечем.
Ти спізнився. Усе уже сказано
І розтало в повітрі, як дим,
Із моїми смішними образами
І холодним мовчанням твоїм.
Небеса тішать душу блаватами,
Біль стихає, що був на межі...
Ти спізнився, чи я тебе втратила?..
Не судилось. Тепер ми чужі.
***
Опоздал ты, и всё утрачено:
И любовь и нежность при том.
Не к тебе я спешу на свидание,
Не к тебе прикасаюсь плечом.
Опоздал ты, всё уже скзано:
И растаяло в небе, как дым.
И с моими смешными проказами,
И с холодным молчанием твоим.
Небеса тешат душу бравадами,
Боль утихла, на грани уже.
Опоздал ты, иль мною потерянный,
Не судилось. Чужой теперь мне.
Итог
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2024
Свидетельство о публикации №124090106780
Свидетельство о публикации №124090106780
Рецензии