Бери! Я жертвую тобі останнє -
весь світ! Рівноапостольний Павло,
Бери живцем, пиши свої послання
і поспішай, докіль не замело.
Хто я тобі? Не більш, ніж ти до мене.
Прийшли на вік, а звікували чверть.
Одна відмінність сцени від арени -
не гру вітають оплески, а смерть.
Я бачу ти готовий сполом, Павле,
світами йти з мандруючим хрестом-
оратором второпаної правди,
і стати для юрби провідником.
Даруй мені. Хіба про те я мовив?
Мій хрест спокута для чужих гріхів?
Яку страшенну гру ти обумовив,
який страшний вогонь ти запалив.
Кому причастя сіль, кому півштофа,
Без бога кат, а з покаянням лань?
На сто гріхів всього одна Голгофа?
Аби я зміг би так, то без вагань.
Аби в одному серці стільки горя
собі пристанище могло знайти...,
так не було б ні Бабиних Ізворів,
ні Буч, ні Соловків, ні Колими.
світлина: Архіп Куїнджі.
Христос у Гефсиманському саду. 1901.
про причастя та спокуту
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124083104821
Свидетельство о публикации №124083104821
Рецензии