Мовчати умом, коли на серце пусто,
Тремтіти рукой, бити башкой о стіну,
Ділитися думками, спілкуватися, — неможливо,
Пакуль на самоті охолону...
Вам чорне здається бiлим, як снiг,
Порожню балаканину чую пiд час воєн,
До вас по стежці йду босим,
Щоб вимести младе серце мерщій.
Я бачу плід рослин ваших,
Але на жаль, його бачуть все,
А вам видно лише речей тіні,
Шкода, але ви задоволені сєм...
Плоди рослин
© Copyright: Егор Кропоткин, 2024
Свидетельство о публикации №124083100473
Свидетельство о публикации №124083100473
Рецензии