Заозером з Хилобокими

Не знаю,чи Жали,чи Хилобокі?,
до них на пів-години я зайшов,
всі знають,що вони не лежебоки
це зрозумів,як по заозеру ішов.

Добротний у дворі стоїть будинок,
десятки півтора дійних корів,
їм сниться уві сні лиш відпочинок
я ж від побаченого трішечки зомлів.

Щоб від роботи не боліли їхні спини,
бо Хилобокі в Білозір'ї-трударі,
запаси в них соломи є і сіна,
але не легко жити їм на цій землі.

Не так вже легко дістаються завжди гроші,
щоденно треба підійматись до зорі,
бо молочко корів і в центрі й на холоші
чекають завжди і старенькі і малі.

Не дивлячись на всі ці передряги,
всіх Хилобоких добре знають у селі,
а загалом-це в Білозір'ї-роботяги,
бо приросли душею й тілом до землі.

Їх трактор,також не стоїть в селі без діла,
його щодня експлуатує рідний ліс,
бо коли Валя всіх корів тоді доїла,
Карпусь від подиву під трактора заліз.

У всіх за вірш свій,дуже вибачення прошу,
що я під трактора заліз - пожартував,
бо до сестрички треба йти ще на холошу,
ну,а на фото- Хилобоких обійняв.

28.08.2024
О.Чубенко - Карпусь.