Під покровом ночі міської,
Я бреду ледве живий.
Я йду провулками,
І по темних закутках.
Я надихав їхнє зло,
І завжди ховаючись у тіні…
Я тупцюю мурах,
Та підпалюю метеликів.
Я йду,
Не в змозі покрикувати.
Я йду,
не в змозі стрибнути.
Як жахливе це місто.
Як небезпечний їдкий сморід.
Думки, б'ються об асфальт,
І перетворюючи щебінь на сад.
Сміття міста в озера,
Всі недокурки в тополі.
Ці лабіринти похмурих будівель,
Аж руйнуються очима.
Все - розвіялося як попіл
І зникло у місячному світлі.
Я бреду, топчу і пам'ятаю.
я живу. Не в світі темному.
Я живу у садах долі.
Там, де до зірок по дорозі.
Руйнацiя
© Copyright: Наталия Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124083002659
Свидетельство о публикации №124083002659
Рецензии