Вечори погожі. Тепло на узгірках.
Знову в огорожі не закрита хвіртка.
А у газди донька - краля-королиця.
От би соколоньку біля приземлиться.
Стежечка від хати приведе до Росі.
Там би молодята цілувались досі.
Сіль-журба у тому, що за цю дівчину
в побитті страшному Сокіл наш загинув.
Позрізала коси ножиком дівчина,
і солоні роси вкрили домовину.
Вечори тривожні, ворог на задвірках.
В кожнім серці, кожнім, лють до бузувірка.
світлина: Микола Ярошенко. Всюди життя. 1888.
всюди життя лють
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124082905649
Свидетельство о публикации №124082905649
Рецензии