Кую вiршi
Я не пишу поезії. Римую, мов кую, слова.
Рядок наповнювати намагаюсь змістом.
І думку змушую свою німу відтак,
аби сказати, що у прозі аж ніяк не зрозуміти.
Я не поет. Не всім таке дано.
Тарас Шевченко, Леся Українка? Це занадто.
Вони - з душі і спокій вже віддали так давно,
що не дають мені вірші писати.
І я їх не пишу, суворий мій читач.
Слова римую, мов кую, і іноді так важко.
Бо не лягають у рядки, (буває й так!), -
їх приручити батогом не вийде. Тяжко.
Але мені достатньо тих, підвладних ще мені?
щоб не втекла в пісок моя звичайна думка.
Клепаю я не марні рими й вірю все ж таки в мої,
в хвилини радості, тривог і смутку.
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124082801412
Свидетельство о публикации №124082801412
Рецензии