Журлива ос нь

Спішить у гості знов до нас яскрава,рання осінь
і хмари вересневі дуже низько від землі,
було недавно літечко і ми ходили босі
у вирій вже готуються летіти журавлі.

Залишилося кілька днів тепла світловолосих,
в саду осіннім яблука червонобокі рвуть,
вже замість літа теплого спішить у гості осінь,
мені ж немов насипали на рану серця ртуть.

Це відчуття сумне таке- приходить осінь знову,
невпевненість життя цього людей додолу гне,
я чую шепіт літа вже і осені розмову
бо це також,як Вас усіх стосується й мене.

Життя щасливе наше залишилося епосі,
невпевненість його і сьогодення каламуть,
а від кохання нашого лишилась тільки осінь
незчувся,як онуки наші вже до школи йдуть.

Я відчуваю близько вже холодний подих зовсім,
років не зупинити плин,безжалісно летять,
бо непривітна для людей,ця сивочола осінь
для тих людей,кому уже давно за шістдесят.

серпень 2024
О.Чубенко-Карпусь