Вряди-годи, ще злива вдалині,
ще тиша геть не провіщає бурі,
а вже згорнули квітоньки свої
в ставку купави і тремтять понурі.
Буває так, туман укрив ставок,
так ніт же бо: всі світляки замовкли,
згадає тільки гай про холодок,
так осокір стає за ніч пожовклим.
Ще вчора падав в воду жовтий лист
з моїми мріями до стріч незбігом,
а ранком, ба, стоіть той верболіз,
до п'ят від маківки укритий снігом.
Минає все і всьому є ціна,
і в кожній посмішці живе весна.
світлина: Ілля Рєпін. На сонці. 1900
так нiт же бо, або про весну та посмiшку
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124082502141
Свидетельство о публикации №124082502141
Рецензии