Смичковi

У мирному вбранні концертна зала
Збирала день-у-день життя гостей.
То спокій був, як нам тоді казали:
Грав гімни в закуточку Амадей
В серцях країн... - пісні, що їх не стерти
Ні з пам'яті, ні з жовтих партитур,
Ні з осуду, що слали диригенти
У бік пройдешній сварок і тортур
За тих часів. То так було б і досі:
У чорнім фраці відданий скрипаль
Знімав би зі струни монади млосні,
Приховуючи в альті вищий жаль;
Знімала б вірші з вальсу поетеса,
Ховаючись за білений партер,
А з тим би колихав жіночі перса
На ноти перекладений Вольтер
У холі тім - землі консерваторій,
Де тиша панувала і музик
Підлещували всесвіти просторі.
То - до війни. Наразі голос зник
У кожного, хто цю війну отримав
Печаткою на ціннику квитка;
У тих, до горла котрих лізе рима -
Надія відчайдушна і хитка,
Біда і біль, що їх з душі не здерти,
Немовби лак - з тендітних талій дек
Отих скрипок. Ідуть гучні концерти
Від стрелянин у зовсім інший трек.
То раєм називатись було годі,
Бо фраками застелені поля.
Скінчиться бій. - Відкриють зал відтоді,
Та скрипці не повернуть скрипаля.


23 серпня 2024р.