Був троллейбус, садок і ограда
і сніжинки в узор діадем
на волосся кидала Паллада,
зачарована рижим вогнем.
Ми були, як тополі, стрункими,
не похожі на інших з чоти,
І словами, такими простими,
поза себе лишали сліди.
Указали тополі дорогу,
сніг загладив шпичасті шипи,
і надовго про глум і тривогу
ми забули навпроти біди.
Під ногами засніжені сходи
догори визначали судьбу.
На твій палець за божої згоди
я насунув обручку свою.
світлина: Микола Глущенко. Місто взимку.
Перехрестя Володимирської та бульвара Тараса Шевченка.
про обручку та тривогу
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124082402411
Свидетельство о публикации №124082402411
Рецензии