З пам'яті зітерлась вже й посуда,
Покривала, ковдри й подушки...
Від війни втікала я в нікуди,
А назад...побігла б навпрошки...
... Розум й досі не сприймає втрати,
Сотні тисяч полягли за що?
Чом не поспішає Бог карати
Тих, кому життя чуже - ніщо?
Орки вулицями ходять по Пологах,
Виселяють стариків із хат.
Їм нема куди, немає змоги...
Так свавілля чинить лютий " брат ".
Оркам же на зиму теплу пічку треба,
Бо немає газу для котлів.
Заставляють жити просто неба
В куренях, де вогник тільки б тлів...
А по другу сторону від бою
ВПО страждають, плачучи живуть -
Що буде з сім'єю та й з самим тобою,
Коли смертоносців не здолати лють?
Дай, Бог, віри сильної й терпіння
Пережити ворога і п е р е м о г т и,
Повернутись в доли, де наші коріння!
... Будемо надіятись разом Я і Ти!
Думы не дают покоя
© Copyright: Галина Максимова 6, 2024
Свидетельство о публикации №124082302516
Свидетельство о публикации №124082302516
Рецензии