Ти говорив , що моі Очі то -простори
І погляд той ,він є від Долі
Про це ,вже знають всі потвори,
Котрих бентежить світла колор
То погляд гострий , вибагливий
Бо зібрані до купи зорі,
А не відбрані у Долі
Там ,сум затих десь у куточках
Там спомин світлий ,та прозорий
І сміх мереживом колише,
Коли від гніву ледве дише
Струна душі, щоб не бриніти
Та щоб негоді не Радіти,
Щоб збереглося озеро Надіі
І мріі ,щоб даремно не марніли
В моїх очах ,там паралелі
Із смаком пишноі морелі…
Ти говорив
© Copyright: Оксана Кауфман, 2024
Свидетельство о публикации №124082106835
Свидетельство о публикации №124082106835
Рецензии