Примарилось, Кай, ти уже не відтанеш,
І пальці, які до багаття простягнеш,
За мить віддзеркалять утрачені грані,
Де квіти криштальні, льодові, духмяні.
Гладкі пелюстки, що мандрують по венах,
Скалічене тіло рятують даремно.
Крізь вогнище зграя пташок промайнула.
Із вигуком срібним повітря зітхнуло.
Пробуджуйся, в’язень! Почулися кроки.
Сховатись не вспієш од стража навпроти.
Нехай та хустина в шухляді спочине,
А час не втікає, а струменем плине.
Наповнюєш знову вологими віями
Солоні озера і гори невидані.
Це дійсно було, чи ми бачили марево?
З химерним мольфаром зустрілися марно ми.
Примарилось
© Copyright: Анастасья Василенко, 2024
Свидетельство о публикации №124082104720
Свидетельство о публикации №124082104720
Рецензии
Вiршi Вашi - наче тремтiння крижинок,
Як шелест троянд, та мерцання вiд зброi,
Кружiння у танцi яскравих хустинок,
Нове зрозумiння той казки староi
Сергей Канюка 07.01.2025 08:21 • Заявить о нарушении
Як шелест троянд, та мерцання вiд зброi,
Кружiння у танцi яскравих хустинок,
Нове зрозумiння той казки староi
Сергей Канюка 07.01.2025 08:21 • Заявить о нарушении