Живем з природою в гармонії,
Сапа, город, лопата та граблі.
І кожний день проходить у полоні,
В полоні чистого повітря у селі.
Де може бути краще ніж в селі,
Де манять бур'яни такі високі.
Як магнітом згинають до землі,
Щоб нам не скучно було без роботи.
І сонце сходить і кличе знову ранок,
Нас промінцем, та тільки не в танок.
Так хочеться зустріти свій світанок,
Але не з сапкою тягнутись в огород.
І ось шепоче вже зірочка вечірня,
Що вже пора до хати спочивать.
Бо вже ставок дрімає десь на стійлі,
А нам ще трохи треба досапать.
І ось стемніло...наверно вже пора,
Бо зорі вже всміхаються на небі.
Таке одноманітне в селі життя,
За працею ми забуваємо за себе.
І змивши груз днівної втоми,
Так хочеться нам погрузитись в сон.
Але той сон надів свої окови,
І десь гуляє просто за вікном.
С льське життя
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124082004540
Свидетельство о публикации №124082004540
Рецензии