Епiчний
Спитали: хто ти? Витер губи і уперто посміхнувся,
поглянув, як безглуздо рожевіє думок далечінь.
Наївні, не хворійте! Не хижак я буйний.
Я той, хто робить сам усе. Іду. Я - вічний бедуїн.
Я той, хто є. Один у цілім світі. Нащо? Смішно?
Я – Інший! Ви не бійтесь і не вірте в мене й не просіть.
Усе візьму я сам потрібне, що мені для світу,
якщо багато дурників, створю я видатних собі.
Плодився над землею шум зелений раптом,
в крові старі мовчать гріхи і думи, та епічний я!
І хоч простори мертві, (читачі ізнов чогось чекають), -
встає зім'ятий ранок і цвіте повітря, пахне новизна.
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124082001783
Свидетельство о публикации №124082001783
Рецензии