У злагод

Громихайло-Зевес на щось свариться дуже
І вирви жбурляє дощу у калюжі,
У річку, що струмко тече під горою,
В глибинах якої кують свою сброю
Славетнії гноми,- і вдень, і вночі
Там чується подих-зітхання печі...

Казковим, містичним є край навкруги!-
Тут матінко-земле немає туги,
У злагоді люди живуть між собою,
Про захист від ворога дбають - про зброю:
І в затИшні часи, і у пЕкельні грози
Лаштують сокири та клЕпають коси!..

Німеччина 2024


Рецензии