серпанок
Ніч водить разом серпень і серпанок,
Неначе нетель і мале теля.
За живоплотом, ніби спляча панна,
Сновиддя додивляється земля.
Далечина іде до світла в прийми,
З руки світанку тиша роси п'є.
І неосяжне проситься в обійми,
І зріє серце – яблуко моє,
Кохання повне, в Бога на долоні,
Що верховодить фабулою гри,
І зустрічі злітають з підвіконня,
Зриваючись в майбутні вечори.
Сузір’ями по темряві чернетки
Зі Всесвітом віршуються зірки,
Тісняться тіні незабутих предків,
Чаклують і мольфарствують рядки.
серпанок
© Copyright: Ирина Юрчук, 2024
Свидетельство о публикации №124081807329
Свидетельство о публикации №124081807329
Рецензии