Колихаються степи, лани безкраi,
а серце в очикуваннi свободи завмера,
скiльки часу пережито,пролито сльози,
як оксамитовоi, украiнськоi роси.
Як же я люблю тебе Рiдна Вкраiна,
молю Господа за тебе в день та в ночi...
Перемогу чекаю, як ковтка
цiлющоi води.
Душа тремтить у тузi,
в очикуваннi тоi митi
життэдайноi сили.
Соняшники також вбралися у цвiт.
Взлетять надii дiвочоi простоволосоi,
в стрiчки убраноi краси та вроди...
Колихаються степи...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2024
Свидетельство о публикации №124081805826
Свидетельство о публикации №124081805826
Рецензии