Даремно Ви мене торкнулись

«Його душа була тепер у атмосфері поезії,
серед живої природи...
і він боявся образити її,
бо був у її власті»
         Іван Франко

Даремно Ви мене торкнулись.
Так випадково. Так приємно.
Ми так небесно перетнулись.
Повірили, що недаремно.

Якісь торкання невблаганні
На мить подарували щастя.
А потім дотики останні
Були уже не в нашій власті.

І все хороше вмить забулось.
Припало сумом, часом, пилом.
Даремно Ви мене торкнулись...
Даремно Ви мене любили...


Рецензии