Срібло сліз тече з очей у українців,
Біль нестерпний ріже розум і серця,
Існування – майже висохла криниця,
Тінню смерті огортається життя.
За плечима бачу пазурі орлана,
Погляд птаха, що дере нас на шматки,
Бо країна, що в боргах, йому жадана,
Це ж колонія для Штатів на роки.
Придивіться, де ви бачите свободу?!
Чи війна життя поліпшила хоч як?
Чи на цвинтарі замало нам народу?
Чи від Бога ми чекаємо на знак?
Жити хочеться і люд тікає звідси,
Та Європу дзьоб орлана вже чека.
Це сьогодні обдурили українців,
Та не меншає брехні від США.
Київ
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2024
Свидетельство о публикации №124081706031
Свидетельство о публикации №124081706031
Рецензии