Владимир Полетаев. Время словами. Рус. Бел
стихи становятся травой,
обочинами вдоль дороги
да облаком над головой.
И мы уходим без оглядки
в неведенье и простоту
затем, что давние загадки
разглядывать невмоготу.
А ветер длинными руками
раскачивает дерева,
и листья кружатся над нами,
и превращаются в слова.
***
…а вы забыліся, што ў выніку - не богі
што верш становіцца травой,
абочынамі ўздоўж дарогі
ды воблакам над галавой.
І мы сыходзім без аглядкі
ў неведенье і прастату
затым, што даўнія загадкі
разглядваць ўжо неўмагату
А вецер доўгімі рукамі
разгойдвае дрэвам галовы
і лісце кружыцца над намі,
і ператвараюцца ў словы.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №124081702820