Весняний мед

МЬЕРЕ ДЕ ПРИМЭВАРЭ

Че мироснэ дулче
нара ымь мынгые -
С-а -нвелит салкымул
 к-о подоабэ вие!
Флориле ын стругурь,
де-ал луй умэр принсе,
Пар ниште миресе
ынтр-ун вэл купринсе!

 Мироасе ши роуа
проаспэт парфуматэ,
Зумзэе албина-н 
полен  ымбэтатэ,
Яу о флоаре-н гурэ
ка сэ-й густ дулчаца,
Дар албина блындэ
тристэ е ла фацэ:

-Флоаря-й пентру мьере,
 сэ фий сэнэтоасэ,
К-о чешкуцэ плинэ
сэ бей чай ла масэ.
Чя де тей е гата,
паркэ-й дин лэмые,
Де салкым е алта
ши-й май арэмие!

Ку полен улчорул
шь-а умплут албина:
-Мьеря ва фи гата
мыне, Ангелина!
Вино ку бунелул
ла присакэ-н вале,
Сэ-ць дау мьере,
скумпо, дулче дин петале!

- Пентру а та грижэ-ць
мулцумеск, албинэ,
Ын нопць лун;ь, ;ероасе
о сэ-мь парь луминэ!
…Че повесте кларэ
принтре фрунзе збоарэ,
Уну-дой, ну-й фуста
пын ла примэварэ!

      Светлана Гарбаджий

Весняний  мед

Ах, як смачно пахнуть
квіти у акацій,
Їх гойдає вітер
 у своєму танці.
Зацвіли дерева
дивною красою,
Наче наречена
 з білою фатою.

Ніби крапля меду,
в квітах  сік солодкий.
Та нажаль у цвіту
 зовсім  вік короткий.
Й заспішили бджоли
до медових квітів,
Знають: мед з акацій –
найсолодший в світі.

Солодко й духмяно
пахнуть навіть роси,
І квітучі грона –
мов дівочі коси,
Я хотіла  з квітки
сік покуштувати,
Та маленька бджілка
 почала дзижчати.

Не дає комашка 
мені  квіти рвати,
Каже, будеш взимку
з медом чаювати,
Буде мед і з липи,
з гречки й конюшини,
Та най багатіший
цей на вітаміни.

Що за казка дивна
сталася зі мною?
Чай із медом пити
буду я зимою,
І згадаю пчілку, 
що нектар  збирала,
Може і насправді 
вона розмовляла?