Ходить європейським містом пан, не європейський зовсім,
Зазирає у кав'ярні, мружить очі на дівчат.
Може, він весну шукає. Може, він шукає осінь.
Наче хоче щось сказати. Та вуста його мовчать.
Звідки він узявся в місті, де Європа оселилась
І живе вже цілу вічність, попри все і попри всіх?
Де Європа, навіть в скруті, не ридала, не сказилась,
Де на щастя надихає щирістю жіночій сміх?
Я побачив того пана – я шпацерував поволі
Містом, де жінок підбори творять вічності кан-кан...
Я не знаю того пана і не знатиму ніколи.
Не дивлюсь йому у вічі. Бо для мене він – не пан...
Ходить европейським мiстом пан, не eвропейський
© Copyright: Миклош Форма, 2024
Свидетельство о публикации №124081502243
Свидетельство о публикации №124081502243
Рецензии