Колись в дитинстві я жила мріями,
Чекала вечорів, коли батьки
Додому з праці повертались з надіями,
І дім ставав теплішим від руки.
Терпкі хвилини довгого чекання
Тепер солодким спогадом цвітуть,
Як двері відчинялися – й зітхання
Моїм надіям крила надають.
А тепер я далеко за кордоном,
І рідний дім, немов чужий,
Та в серці тихий сум за рідним домом
Мені дорогу до коренів зорить.
І батько з матір’ю тепер чекають,
Коли приїду я, хоча б на мить,
І кожен раз вуста мої шепочуть:
«Пробачте за те, що рідко бачимось».
В думках я повертаюсь до оселі,
Де кожен куточок пам’ятає нас,
І знаю я, що десь у тиші й ночі
Моє чекання в вас не згасне враз.
Бо я тепер мандрую світом дальнім,
І все рідше додому приїжджаю,
Та серце моє поруч з вами, рідні,
Щодня у думках вас обіймаю.
Батьки
© Copyright: Виктория Тернер, 2024
Свидетельство о публикации №124081405321
Свидетельство о публикации №124081405321
Рецензии