Відлуння бою чути знову,
І знову крики у пітьмі,
Мій друг загинув, наче слово,
Що вирвав вітер із весни.
Його очей я пам’ятаю блиск,
Його сміх, як спів ранковий,
Та залишився тільки тиск,
І біль від втрати, що жорстокий.
Політиків байдужих ігри,
Кого їм шкода в цій війні?
Вони сидять в своїх палацах,
А ми вмираємо одні.
Наші життя – монети малі,
В руках у тих, хто не відчує
Ні страху, ні любові, ні жалю,
Тих, хто війною керує.
Мій однокласник (Андрійку) де ти зараз?
В яких краях тебе знайду?
Чи бачу знову я твій образ,
Коли самотньо в темну ніч іду?
Це все лише марні потуги,
Бажання влади і зОлота блиск,
А ми — прості солдати й друзі,
Лиш боремось за правди диск.
Спочивай в мирі, друже милий,
Твій голос в серці не затих,
Війна, вона лиш забирає,
Та пам’ять, що залишив при житті - ТИ!
В йна
© Copyright: Виктория Тернер, 2024
Свидетельство о публикации №124081405294
Свидетельство о публикации №124081405294
Рецензии