Сьогодні день… Так, так, весілля мого…
То скільки вже минуло?.. Сорок вісім…
Дивлюсь туди… Була таки нічого…
Весела, гарна дівка в ріднім місті!
Росли наші синочки, як дубочки…
Горджуся ними, спритні, щиросердні.
Невістки є, вони для мене дочки,
Онучки дві ласкаві, ні, не вредні!
Де чоловік, татусь, дідусь онучок?
Не в цьому світі, шостий рік минає.
Не вистачає в домі його ручок…
Багато все-таки його напоминає!
День сонячний сьогодні – так би в серці…
Радіти буду, маю ж бо надію…
Роки летять… Що бачу у люстерці?
Там очі з іскрою… Бабуся? А ще мрію!..
Життя дається – треба далі жити,
То і живу, як Бог мене навчає –
Кріпитися, добро усім творити…
А серденько надію не втрачає!
14.08.2024
Сьогоднi день...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2024
Свидетельство о публикации №124081404171
Свидетельство о публикации №124081404171
Рецензии